Літо 2020.
Телефонують мені мої дівчата і кажуть, що є замовлення на 3 сорочки. Замовлення термінове. Клієнт від'їжджає через годину, бо через дві з половиною в нього потяг.
Вишиванки потрібні для подарунку. Родина з трьох людей, одна з яких дитина. Дуже просять встигнути привезти.
Кур’єри наші всі вже роз'їхались. Не встигають. Але і є ризик не встигнути довезти до адреси вчасно.
Приймаю рішення їхати. Кажу менеджерам терміново пакувати, за 15 хвилин планую бути в офісі.
Стрибаю у машину, забираю вишиванки і жену за вказаною адресою. Час піджимає. Клієнт нервує, телефонує мені кожні 10 хвилин.
Все закінчується тим, що я застрягаю в заторі. Дзвоню клієнту, він в паніці.
Що роботи, я в шоці, як нам бути з подарунком?
Який номер потягу, час відправки, як вас впізнати? - питаю я.
Це перше, що спало мені на думку. Покупець спочатку не зовсім зрозумів суті питання, а в цей час я вже розвертав автівку.
Поспішаю на залізничний вокзал. Сорок хвилин до відправлення потягу. Клієнт знову набирає мене, нервується. Заспокоїв.
Прилітаю на ЗД. Паркуюсь. Біжу. Телефон розривається. На ходу знімаю слухавку, замовник на нервах - потяг за п’ятнадцять хвилин відправляється.
Запитую колію і номер вагону.
Готуйте терміново кошти!
Ви не встигнете!!!
Я вже на колії, біжу в голову потягу до вашого вагону!
Дві хвилини до відправки. Клієнт свариться з провідником і не сідає - чекає на мене.
Підлітаю, віддаю пакет, отримую кошти, видихаю і тут... Дівчина мене обіймає, дякує і стрибає у вагон.
Я дещо розгубився від такої реакції, а коли схаменувся , вона вже кричала мені, що обов'язково зробить замовлення ще раз )))
Іноді, коли берешся за справу, яка на перший погляд вирішується в одну дію, а тоді стає нездійсненною, хочеться довести її за всяку ціну до логічного кінця.
В часи пандемії доводиться приймати швидкі рішення. Адже хотілося б, щоб ви, наші клієнти, були задоволені.
Бережіть себе і свої родини і будьте здорові.
