«А той третій празник – Святе Водохреще», - співається у відомій українській колядці. Мова йде про велике завершальне свято різдвяно-новорічного циклу - Хрещення Господнє ( Йордань, Водосвяття), що відзначається в Україні 19 січня. З ним збігається і інше церковне свято – Богоявлення.
Що за свято Хрещення Господнє?
19 січня відбулося хрещення тридцятирічного Ісуса Христа Іваном Хрестителем на річці Йордані.
Вважають, що коли Ісус вийшов на берег річки, з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба.
Тому це свято засвідчує й таїнство Святої Трійці, бо з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець — в голосі, Син Божий — у плоті, Дух Святий — у вигляді голуба.
Які традиції існують на свято Водохреща?
1. НАПЕРЕДОДНІ СВЯТА.
В давнину напередодні свята Водохреща парубки йшли до річки, випилювали з льоду великий хрест, ставили його над ополонкою і фарбували буряковим квасом у червоний колір. Біля хреста з льоду будувався престол. Також виготовляли та встановлювали арку з ялинових чи соснових гілок — «царські ворота».
Воду, зібрану опівночі перед Водохрещем, вважали вже цілющою – її зберігали за образами на випадок тяжкої хвороби чи поранення.
2. НА ВОДОХРЕЩУ.
Вранці у церкві обов’язково відбувається Богослужіння, після якого організується піший хресний хід до річки (найближчої водойми). За словами істориків, процесія виглядала так: попереду під спів хору несли хоругви і дерев'яний церковний хрест, за хором йшов священик, а вже за ним — народ: і старі, і молоді, і чоловіки, і жінки, і діти.
Після недовгої відправи священик занурював в ополонку хрест, освячуючи воду, а в цей час хор голосно співав: «Во Йордані крещающуся Тобі, Господи...». Майже так відбувається обряд і зараз.
В Україні на Водохрещу існували традиції, які на зараз трохи позабуті:
- після освячення води священиком одні молоді чоловіки стріляли з рушниць холостими патронами («Розстрілювання Коляди»), а інші – випускали голубів;
- молоді дівчата у деяких місцевостях Поділля та Гуцульщині несли на Водохрещу до ополонки «трійцю» - три свічки з пучками калини,васильків, сповиті намистом, барвистими стрічками, квітчатою хусткою. Під час Богослужіння «трійця» запалювалася від свічок, які горіли на престолі. А перед тим, як іти додому, «трійцю» гасили, занурюючи свічки в ополонку;
- після освячення води люди набирали йорданської води у відра та напоювали коней, весь інший народ набирав води собі у принесений посуд;
- вдома господар вмочував букетик сухих васильків у свячену воду і окроплював все в хаті та на подвір’ї. Лише після цього можна було сідати за стіл, випивати води натщесерце і пригощатися їжею.
В теперішній час після освячення води на Водохрещу люди набирають воду та купаються у ополонці, тричі занурюючись.
Купання в ополонці на Йордан: як і в чому?
Купання в ополонці на свято Хрещення Господнього (Йордан, Водохрещу) не є споконвічною народною українською традицією, кажуть історики та етнографи. Вважається, що обряд купання був запозичений пізніше від фіно-угорських народів і перші згадки про нього датуються 12 століттям.
До того ж священики неодноразово наголошують, що купання на Хрещення в ополонці має сенс лише для глибоко віруючої людини,яка готова піти за Христом, завжди приймаючи хрещення і християнську віру. Тож купання в ополонці на Водохрещу – це не прояв сміливості, не бездумний крок в гонитві за модою, це зважена дія.
Етнологи пишуть, як відбувалося це дійство в Україні раніше, і яке і на сьогодення не втрачає актуальності:
- у воду на Йордан треба заходити спокійно, із молитвою і проханням очиститись;
- слід тричі зануритися з головою і вийти на берег. Занурювання з головою не є обов’язковим, то ж кожен має робити так, як йому комфортно.
Ще є одне питання, яке турбує українців: в чому (в якому одязі) слід купатися на Водохрещу? Судячи з фактів істориків, то до ополонки жінки мали заходити в сорочках і спідній білизні. Чоловіки теж мають заходити в білизні. Вважається, що в велике церковне свято Йордану (Крещення) не варто оголюватись. В деяких районах до свята Водохрещі віряни спеціально шили довгі сорочки, у яких і вчинялося занурення в ополонку.
Й на сьогодні можна повернути цю гарну традицію – підкреслювати повагу до себе та інших, вдягаючи для занурення чи після нього вишивану сорочку чи пряму вишиту сукню.
Купання на Йордан в давнину не були масовими, жінки від них могли утримуватись. Тож, якщо ви ще не готові зробити цей крок, але бажаєте зануритися у вир традицій українського народу, можна згадати інші обряди, пов’язані з омиванням водою і купанням на Водохрещу:
- після освячення води матері могли вмити дітям очі — «щоб добре бачили», вуха — «аби чули тільки гарні слова» та лоба — «щоби мудрою була голова». А вже вдома могли омити або обтерти усе тіло освяченою водою – «щоб здоровим було, як вода»;
- після домашнього обіду до річки йшли дівчата вмиватися у «йорданській воді» — «щоб були рожеві лиця», а на Гуцульщині хлопці супроводжували своїх дівчат - «щоб сі умила та красна була».
Також на службу в церкву та до річки можна піти у гарному одязі наших предків: вишиваних сорочках під теплим одягом, дівчата – у яскравих хустках, вінках, чільці.
В день Хрещення, 19 січня, освячену воду беруть та зберігають протягом року. Її рекомендується пити зранку натщесерце, попередньо прочитавши молитву з проханням Господа зцілити душу і тіло.
Позитивне та поважне ставлення українців до своїх найбільш значущих свят, яким є і Водохреща, показує відношення народу до неперехідних цінностей, до традицій та сенсу життя.
