15 липня ми відзначаємо День української державності. У церковному календарі — це день пам’яті князя Володимира, який у X столітті об'єднав землі, охрестив Русь і заклав основи державного управління.
Порозмірковуймо, що ж таке державність? Це здатність ухвалювати рішення і відповідати за них. Це коли мову й закони визначають люди, які тут живуть. Це робота інституцій, які не зникають під час криз. Це простір, де громадяни можуть впливати на зміни. Це домовленість жити за спільними правилами й дбати про свою країну.
Нинішній День державності – четвертий в умовах повномасштабної війни, коли наші хлопці й дівчата на фронті щодня виборюють існування незалежної України. Тож нині це не символ, а реальна боротьба – за свободу, суб’єктність і право на майбутнє. А Збройні сили, добровольці, медики, рятувальники, а також усі громадяни, які чинять спротив російській агресії – є уособленням української державності. Та вона не існує сама по собі — її щодня наповнюють змістом ті, хто воює, працює, волонтерить, платить податки, говорить українською. Це процес, в якому ми всі учасники, а не просто спостерігачі.
Національну ідентичність формує мова, культура, історія. Бо держава — це передусім спільна культурна пам’ять і спосіб бути разом. Тому кожна пісня, вистава чи вишиванка — акт спротиву, гідності й приналежності.
Україна пройшла довгий і драматичний шлях. Держава князя Володимира дала початок українській традиції державного управління. У 1648 році Богдан Хмельницький підняв повстання, яке привело до створення Гетьманщини — козацької держави з власними інститутами та військом. У XX столітті, після розпаду імперій, Українська Народна Республіка (1917–1921) намагалася утвердити незалежність, однак була придушена більшовицькою Росією. Упродовж десятиліть боротьба за державу точилася у підпіллі, в діаспорі, в культурі — від визвольного руху ОУН-УПА до дисидентів 1960-х. За власну незалежну державу боролися багато поколінь українців. Але лише з 1991 року після відновлення незалежності у нас з'явився шанс будувати державу самостійно. І цей шанс ми захищаємо.
Слава Україні!
