Днями йду вулицею, поспішаю. Попереду хлопець на протезах, висока ампутація кінцівок. Його супроводжує ще один чоловік, можливо, друг.
Наздоганяю ветерана, рівняюся з ним. Друг відволікається на телефонний дзвінок, а хлопець старанно крокує – він прийняв реальність і вчиться ходити заново. Я мимоволі дивлюсь на його обличчя, у цей момент він повертається. Наші погляди зустрічаються.
Я піддався першому пориву – розвертаюсь, підходжу, обіймаю його правою рукою, притискаю до себе: «Дякую тобі, друже, за службу, за боротьбу…Тримайся».
Його очі заблищали: «Все нормально, нормально».
Зрозумів, що цього воїна зворушила ця ситуація. Відчув – не побачив, а саме відчув – надію в його очах. Цим пацанам потрібна наша підтримка. Та ще більше це потрібно нам самим. Ми необхідні тим, хто віддає час, здоровʼя й життя заради вільного українського ранку, заради нашої можливості працювати, відпочивати, святкувати дні народження, зустрічатися з батьками та друзями.
Коли бачите наших військових – підтримайте їх, потисніть руку, обійміть. Це те, що зцілює суспільство від агресії, дає можливість проявити єдність, свідчить, що ми варті свого дому під назвою Україна.
Нас намагаються деморалізувати, виснажити нічними обстрілами. Тримайтеся, будь ласка, українці, заради тих, хто стримує ворога. Допомагайте армії. Допомагайте волонтерам підтримувати військо!
Все, що треба ворогу – щоб тил перестав підтримувати ЗСУ.
Антон Глумаков, волонтер, директор інтернет-магазину УкрМода й засновник благодійної організації «Благодійний фонд «Обдаровані»
