Друзі, хочу поділитися з вами однією історією, що трапилася зі мною вчора.
Йду вулицею. Попереду – хлопець. Кульгає. Коли наближаюся до нього, помічаю протез до коліна.
Відчуваю, що хочу подивитися в його обличчя. Рівняюся з ним. Молодий – десь до 25 років. Щось шукає в кишені. В якусь мить наші погляди зустрічаються. Я трохи знічуюся – ситуація таки незручна. Але розумію, що хочу йому подякувати.
– Поранення отримав на сході?
Хлопець ніяковіє. Я напружуюся, чекаючи можливої різкої реакції.
– Так, втратив частину в бою.
Протягую йому руку, тисну.
– Дозволь обійняти тебе?
Мовчить. Обіймаю й кажу:
– Дякую, що пожертвував собою заради України!
Обличчя хлопця змінюється, наче пробігає гусяча шкіра. Очі наповнюються сльозами, кадик випинається з-під коміра. Він каже:
– Все, що зміг.
Мені ком підкочує до горла – від болю і вдячності. Здається, я майже фізично відчуваю, як йому стає легше.
«ВСЕ ЩО ЗМІГ!»
А що можемо ми?
Точно в наших силах – діяти, продовжувати боротьбу!
Шановні наші друзі, клієнти, партнери! Будь ласка, боріться, тримайте тил. Від цього залежить майбутнє країни.
На фото наші військові, для яких ми придбали два комплекти гуми на позашляховики. Тепер хлопцям буде легше виконувати бойові завдання.
Єднаймося, борімося, діємо. Так переможемо!
