22 січня Україна відзначає День Соборності.
У цей день 1919 року на Софійській площі у Києві було проголошено Акт Злуки Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки в єдину незалежну державу.
Подія основоположна для українського державотворення.
У цей день ми згадуємо і ще одну важливу подію української історії: проголошення незалежності Української Народної Республіки.
22 січня 1918 року вперше у XX столітті українська незалежність була проголошена IV Універсалом Української Центральної Ради, а вже за рік – 22 січня 1919-го – у святковій атмосфері відбулося об’єднання УНР і ЗУНР.
Соборність — не лише історичний факт.
Це ідея про свою державу. Це віра в те, що разом ми сильніші. Сьогодні, коли Україна бореться за свободу й територіальну цілісність, це свято набуває особливого значення. Воно нагадує, що лише в єдності ми зможемо перемогти ворога.
День Соборності — це про відповідальність.
Кожна добра справа, кожен внесок у боротьбу наближають день, коли синьо-жовті прапори майорітимуть у всіх куточках країни – в Маріуполі, Мелітополі, в Донецьку й Луганську, в Криму.
Невидимими нитками, які єднають нас у велику націю, є українська культура.
Пісні, легенди, традиції, вишиванки — це більше, ніж просто атрибути. Це голос поколінь, які боролися і мріяли про вільну Україну. Вишиванка — символ нашої історії й нашого коріння. У кожному елементі вишитої сорочки – любов до рідної землі.
Через збереження й популяризацію культури ми демонструємо світові, що українська ідентичність є сильною, унікальною та невіддільною частиною світової спадщини. Наша мова, наші звичаї й наші свята — це ті скарби, які надихають нас сьогодні.
Тож нехай День Соборності стане ще однією нагодою відчути себе частиною великої, незламної родини.
Слава Україні! Героям слава!